«Суспільне PRO» — перша індустрійна подія Суспільного для кіновиробників: як це було
Майданчик для фахових дискусій, консолідації професійної спільноти довкола спільних цінностей та налагодження взаємодії — 12 вересня у Києві відбулася перша індустрійна подія Суспільного Мовлення «Суспільне PRO», яка об’єднала професіоналів у сфері виробництва аудіовізуального контенту.
«Кілька місяців тому ми задумали цю подію як простір для можливостей: налагодити нові партнерства, поговорити про алгоритми взаємодії між виробниками і Суспільним. Сьогодні ми тут, щоб побачити одне одного та закласти фундамент для майбутніх проєктів. Суспільне — це відкрите вікно для партнерства та копродукційної творчості», — сказала Альона Голякова, ініціаторка та продюсерка «Суспільне PRO», виконавча продюсерка департаменту аутсорсу та копродукції Суспільного.
Альона Голякова (крайня зліва)

Альона Голякова відзначила, що вже чимало якісних фільмів з’явилися завдяки співпраці незалежних кіновиробників із Суспільним, і подякувала команді та виробникам за готовність рухатися далі разом.
Перша панельна дискусія «Суспільне та незалежні кіновиробники: точки дотику» була присвячена саме досвіду співпраці незалежних кіновиробників із Суспільним.
У ній взяли участь:
- Ольга Гібелінда, українська режисерка та сценаристка, членкиня Української та Європейської кіноакадемій;
- Сергій Недзельський, директор департаменту зовнішнього виробництва соціально впливового контенту та копродукції Суспільного;
- Юлія Сінькевич, незалежна продюсерка, кураторка кінопрограм і експертка європейських кінофондів;
- Володимир Тихий, український режисер, сценарист і продюсер документальних та ігрових фільмів.
Панельна дискусія «Суспільне та незалежні кіновиробники: точки дотику»






Володимир Тихий, який співпрацював із Суспільним над документальним фільмом на замовлення Суспільного «Довженко. Великий компроміс» і нині працює над копродукційним проєктом «Машина часу Майдан», підкреслив:
«Люди, які працюють із нами на продюсерській лінії в Суспільному, — професійні кінематографісти. Це великий плюс, адже часто доводиться зустрічати тих, хто ще вчиться “на тобі”. На жаль, така практика поширена в роботі з документальним кіно, особливо з масштабуванням проєктів. І, чесно кажучи, єдиним місцем, де можна говорити на справді професійному рівні, є Суспільне».
«Головна зброя і скіл нашої роботи — комунікація, — зазначила Ольга Гібелінда, яка була режисеркою декількох проєктів, зокрема «Ціна українського хліба», «Nostos. Повернення героїв» та «Королеви радості». — Суспільне як партнер готове чути й бути однією командою. Ваш редактор і продюсер — це не замовники, а ваші друзі, частина вашої команди. Якщо є відкрита комунікація, виробництво стає справді якісним».
Юлія Сінькевич, яка працює над проєктом «Птахи і звірі. Всесвіт Гніздовського», відзначила амбіції Суспільного створювати контент, цікавий не лише українській аудиторії, а й міжнародним фестивалям та платформам:
«Мені імпонує амбіція Суспільного виходити за межі телевізійної чи онлайн-аудиторії України й працювати над контентом, що має фестивальний та міжнародний потенціал. Я знаю, що цей шлях був важким і довгим для Суспільного. Це дійсно робота багатьох людей, які мали таку мрію, і от вона реалізується. Тому думаю, що дуже добре і логічно (можливо, це мало б статися багато років тому), що незалежні виробники зараз тісніше співпрацюють із суспільним мовником».
Після першої дискусії керівниця департаменту «Медіатека» Суспільного Таїсія Турчин презентувала унікальні можливості медіаархівів Суспільного та платформи Суспільне Медіатека.
Таїсія Турчин

За її словами, архів Суспільного — це найбільший медіаархів в Україні з відеоматеріалами українського телебачення від 50-х років і до сьогодні, фонотекою Українського Радіо (найстаріші записи датуються 1920-ми роками), спадком колишніх державних телерадіокомпаній, сюжетами новин, незмонтованими відео та готовими програмами.
«Архів Суспільного — це відбиток епохи, який може стати невіддільною частиною документальних і художніх проєктів», — зазначила Таїсія Турчин.
Ще одна панельна дискусія «Підтримка аудіовізуальної індустрії: фінансування, виробництво, промоція 2025–2026» стала практичним путівником для виробників, які шукають ресурси й інструменти для реалізації ідей. До розмови долучилися представники сфери, що підтримує аудіовізуальне виробництво:
- Ірина Кипоренко, керівниця напряму «Кіно» Українського інституту;
- Анастасія Образцова, виконавча директорка Українського культурного фонду, ініціаторка й координаторка створення нормативно-правової бази для визначення креативних індустрій на законодавчому рівні в Україні;
- Андрій Осіпов, голова Державного агентства України з питань кіно, український продюсер, письменник і громадський діяч;
- Микола Ульянов, керівник бюро програми ЄС «Креативна Європа» в Україні, проєктний менеджер у сфері культури.
Панельна дискусія «Підтримка аудіовізуальної індустрії: фінансування, виробництво, промоція 2025–2026»





Вони наголосили: важливо правильно заповнювати грантові заявки та уважно читати інструкції донорів, виділивши на цей процес достатньо часу.
«За нашою статистикою, тільки 10% читають інструкцію. Решта — одразу переходить до заповнення заявки. Краще спершу ознайомитися з пріоритетами донорів, бо у кожного є свої акценти та напрямки, на які орієнтоване фінансування. І варто їх враховувати при підготовці заявки», — пояснила Анастасія Образцова.
Андрій Осіпов підкреслив потребу у нових підходах до висвітлення війни в кіно:
«Українцям належить показати війну в нових формах і створювати фільми, які матимуть міжнародну привабливість».
Він також зазначив про брак якісного спортивного та дитячого кіно в Україні та додав, що це перспективні напрями для майбутніх конкурсів.
Фінальна панельна дискусія «Україна у фокусі: як розповісти свою історію світові та зацікавити європейські мовники» стала відкритим майданчиком для діалогу між українськими виробниками контенту, Суспільним та представниками провідних європейських суспільних телекомпаній. До розмови долучилися іноземні учасники:
- Луї Бодемон, продюсер документального кіно та співзасновник Les Steppes Productions;
- Джан Квальєні, представник відділу поточних подій на BBC;
- Еркко Ліїтинен, редактор замовлень у Yle (Фінляндія);
- Генрік Ундерб’єрґ, радник і менеджер програм IMS.
Панельна дискусія «Україна у фокусі: як розповісти свою історію світові та зацікавити європейські мовники»



Європейські колеги відзначили, що після початку повномасштабного вторгнення значно зросла присутність українських стрічок на міжнародних фестивалях. Водночас вони наголосили — варто не лише демонструвати контент, а й формувати стабільні копродукційні зв’язки. Важливим співтворцем цієї нової екосистеми є саме Суспільне Мовлення.
Співрозмовники підкреслили зацікавленість у співпраці з Україною й відзначили високий рівень робіт українських режисерів. Вони переконані — важливо доносити українські історії до світової аудиторії.
«Немає втоми від теми України — є серйозне ставлення і розуміння реальності, яку переживають українці», — зазначив Луї Бодемон.
Завершив подію показ документального фільму «Справа артиста. Сергій Лифар», створеного компанією «ДІДЖИТАЛ РЕЛІДЖН» на замовлення Суспільного. Стрічка розповідає про шлях українського танцівника та хореографа, який став зіркою світового балету й очільником Grand Opera. У березні робочі матеріали фільму вперше презентували під час Берлінале-2025.
Показ фільму «Справа артиста. Сергій Лифар»

Більше фото з події — на сторінці Суспільного у фейсбуці.






Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
Фотографувала Анастасія Мантач