Як штучний інтелект змінює документальне кіно, де проходить межа між авторським задумом і дезінформацією, хто несе відповідальність за контент, створений за допомогою ШІ, та як регулювати нові технології, не зупиняючи інновації, — про це говорили учасники панельної дискусії «Знімає машина. Відповідає людина» від індустрійної платформи Суспільне PRO. Подія відбулася 10 червня в межах DOCU/ПРО 23-го Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.
Дмитро Шоломко на панельній дискусії «Знімає машина. Відповідає людина»
У дискусії взяли участь Дмитро Шоломко, експерт у галузі цифрових технологій та маркетингу, радник голови правління Суспільного Мовлення з питань цифрової трансформації; Дмитро Дорошенко, начальник відділу розвитку креативних секторів економіки Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій; Цвіка Ґреґорі Портной, режисер і кінооператор; Елі Савала, режисерка, продюсерка та мультидисциплінарна мисткиня. Модерувала розмову Олена Андрієнко, Chief LegalTech Officer Publicis Groupe Ukraine, членкиня експертно-консультаційного комітету з питань розвитку сфери ШІ при Міністерстві цифрової трансформації України.
Дмитро Шоломко звернув увагу на те, що ШІ може суттєво змінити економіку документального виробництва.
«Штучний інтелект може допомагати маленьким організаціям, маленьким групам креаторів створювати щось яскраве — за менші ресурси, за меншу вартість. Фактично штучний інтелект буде додавати можливості створювати щось більш масштабне меншим ресурсом. На цьому ринку з’явиться дійсно більше проєктів і більше творців, які зможуть робити речі більшого масштабу», — сказав Дмитро Шоломко.
Читайте також: Досвід війни та виклики ШІ: команда Суспільного на Media Summit EBU
Цвіка Ґреґорі Портной наголосив, що штучний інтелект може бути корисним на різних етапах роботи з матеріалом, однак не має генерувати чи заміняти авторський задум.
«Найбільше часу я використовую ШІ-інструменти, щоб збирати інформацію, яка мені потрібна. Називаємо це research. У якомусь випадку це замість того, щоб іти в бібліотеку, — сказав Цвіка Ґреґорі Портной. — Для мене дуже важливо на початку роботи з інструментом тренувати його для моєї потреби. Це не лише промпт. Дуже важливо для мене, щоб цей інструмент розумів не лише те, що мені потрібно, але також хто я».
Зліва — Олена Андрієнко, справа — Цвіка Ґреґорі Портной на онлайн-зв’язку
Олена Андрієнко зауважила, що глядач очікує від документального кіно правди, проте автори не завжди мають прямий доступ до об’єктів зйомки, тож ШІ може бути корисним для реконструкцій чи моделювання:
«Документалістика — це про те, що глядач відразу приймає, припускає, що те, що йому показують — правда, і нічого, крім правди. З іншого боку, створюючи документальне кіно, не завжди можна отримати безпосередній доступ до об’єкта зйомок. І ШІ може бути дуже корисним для реконструкції, для моделювання».
Читайте також: Копродукція без кордонів: досвід Суспільного та ARTE — на DOCU/ПРО
Елі Савала підкреслила, що фрагменти, створені або реконструйовані за допомогою ШІ, мають бути промарковані.
«Ми маємо щоразу запитувати себе: чи допомагає ШІ працювати краще, швидше й ефективніше, чи він створює щось нереальне, те, чого не існувало, і може вводити в оману. Для мене документалістика — це про реальність. Вона може бути передана дуже креативною мовою, але в основі все одно має залишатися реальність, — сказала Елі Савала. І додала: — Має бути зазначено: “для цієї частини ми використали ШІ”».
Дмитро Дорошенко
Окремий блок дискусії був присвячений авторському праву та правовому статусу контенту, створеного за допомогою штучного інтелекту. Дмитро Дорошенко зазначив, що Україна однією з перших у світі передбачила правову охорону для згенерованого контенту. Він також наголосив на різниці між повністю згенерованим контентом і твором, створеним людиною з використанням інструментів ШІ.
«Україна фактично стала декілька років тому першою країною у світі, де, на відміну від всіх інших юрисдикцій, згенерований контент має якусь охорону. […] У Законі України з’явилася знаменита 33 стаття, яка для згенерованого контенту забезпечувала права особливого роду, тобто права аналогічні до майнових авторських прав. Тільки строк охорони цей триває 25 років від моменту генерування, а не все життя автора. Тому що автора тут немає. Це згенеровано, — сказав Дмитро Дорошенко. — Просто ввести промпт — це недостатній творчий внесок для того, щоб згенерований продукт був твором. Якщо в згенерований продукт додається ваш творчий внесок — текст відредагований, ви щось додали, наклали додаткову доріжку на музику, обробили зображення у Photoshop, додали фільтри чи щось домалювали, — тоді цей об’єкт стає об’єктом авторського права, тому що тут є людський внесок».
Нагадаємо, Суспільне PRO — індустрійна платформа від Суспільного Мовлення, створена для розвитку професійного діалогу між суспільним мовником та широкою аудіовізуальною, медійною і креативною спільнотою України.
DOCU/ПРО — індустріальна платформа у межах Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, створена для промоції українського документального кіно, підтримки української кіноспільноти та налагодження зв’язків із міжнародними експертами й експертками у сфері документалістики.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео й аудіо Суспільного від 1920-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
Фотографувала Анастасія Мантач
Штучний інтелект дедалі активніше змінює підходи до створення документального кіно та медіаконтенту, відкриваючи не лише нові можливості, а й нові питання. Де проходить межа авторства, як змінюється природа документального свідчення та хто несе відповідальність за рішення, ухвалені за участі ШІ, — про це йтиметься на панельній дискусії «Знімає машина. Відповідає людина» від індустрійної платформи «Суспільне PRO»*. Розмова відбудеться 10 червня о 10:00 в межах індустрійної платформи DOCU/ПРО** 23-го Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.
«Штучний інтелект уже сьогодні впливає на те, як створюються історії, працюють медіа та розвивається документальне кіно. Водночас він ставить перед індустрією складні питання: де проходить межа між інструментом і автором, хто несе відповідальність за створений контент і як зберегти людський вимір творчості в епоху алгоритмів. Саме тому для цієї дискусії ми запросили спікерів із різних професійних сфер, їхній досвід дозволить подивитися на виклики, які приносить ШІ, з різних перспектив і сформувати більш комплексне бачення змін, що вже відбуваються в креативних індустріях», — каже Альона Голякова, ініціаторка та продюсерка Суспільне PRO, продюсерка департаменту аутсорсу та копродукції Суспільного.
Альона Голякова наголосила, що ця панель є також прикладом важливої співпраці між професійними спільнотами.
«Ця панель є частиною програми Суспільне PRO, і я щиро вдячна команді Docudays за довіру, колаборацію та підтримку ініціативи в межах DOCU/ПРО. Для нас це партнерство є особливо цінним, адже воно дозволяє об’єднати професійні спільноти навколо розмови про теми, які визначатимуть майбутнє індустрії та суспільства», — каже Альона Голякова.
Учасниками дискусії стануть:
- Дмитро Шоломко — український експерт у галузі цифрових технологій та маркетингу, колишній керівник Google Україна (2007–2023). Нині працює з технологічними та MilTech-проєктами та є радником голови правління Суспільного Мовлення з питань цифрової трансформації;
- Дмитро Дорошенко — начальник відділу розвитку креативних секторів економіки Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ), один зі співавторів «Рекомендацій щодо відповідального використання ШІ: питання права інтелектуальної власності», виданих Міністерством цифрової трансформації України;
- Цвіка Ґреґорі Портной — режисер і кінооператор, який працює між Польщею та Ізраїлем. Випускник Bezalel Academy of Arts and Design та Sam Spiegel Film and Television School у Єрусалимі. Працює у галузі документального та ігрового кіно, візуального мистецтва й фотографії. Серед його робіт — відзначені нагородами фільми 15 Corners of the World, Light Years та The Guest, який буде показано на Docudays UA. Є членом Polish Film Academy, Polish Society of Cinematographers та European Film Academy;
- Елі Савала — режисерка, продюсерка та мультидисциплінарна мисткиня, чия практика охоплює дистрибуцію, програмування, кураторство та кіновиробництво. У своїй роботі вона зосереджується на питаннях репрезентації та подоланні викривленого зображення меншин на екрані. Елі є засновницею компаній La Filmadora та Numina, що підтримують авторське, персонажно орієнтоване та культурно автентичне кіно.
Модеруватиме розмову Олена Андрієнко, Chief LegalTech Officer Publicis Groupe Ukraine, членкиня експертно-консультаційного комітету з питань розвитку сфери ШІ при Міністерстві цифрової трансформації України.Читайте також:Стартував відбір на Програму підтримки молодих журналістів імені Ірини Цибух від Суспільного
Під час дискусії учасники говоритимуть про те, як штучний інтелект уже змінює документальне виробництво: від генерації текстів до постпродакшену та нових моделей створення контенту. Окрему увагу приділять етичним і правовим викликам використання ШІ у документальному кіно.
Серед ключових тем обговорення:
- авторство й відповідальність у контенті, створеному за допомогою ШІ;
- вплив технологій на документальне свідчення та журналістські стандарти;
- економіка виробництва й нові можливості для незалежних команд;
- правовий статус ШІ-контенту в Україні та за кордоном.
Детальніше про подію — за посиланням. Вхід вільний (м. Київ, кінотеатр «КІНО42», вул. Костянтинівська, 11/13).
«Для нас дуже цінно, що ця розмова стане відкритою для всіх охочих. Вплив ШІ давно вийшов за межі технологічної спільноти чи професійного середовища. Чим більше людей матимуть доступ до якісної та фахової дискусії про ці зміни, тим краще ми будемо готові до майбутнього. Адже сьогодні розмова про ШІ — це вже не лише розмова про технології. Це розмова про людей, культуру, демократію та те, яким ми бачимо наше спільне майбутнє», — додала Альона Голякова.
Ознайомитися з повною програмою подій DOCU/ПРО можна тут.
*Суспільне PRO — індустрійна платформа від Суспільного Мовлення, створена для розвитку професійного діалогу між суспільним мовником та широкою аудіовізуальною, медійною і креативною спільнотою України.
**DOCU/ПРО — індустріальна платформа у рамках Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA створена для промоції українського документального кіно, підтримки української кіноспільноти, налагодження зв’язків з міжнародними експерт(к)ами зі сфери документалістики.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео й аудіо Суспільного від 1920-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
У межах серії подій Суспільне PRO 20 травня у Медіацентрі Україна в Києві відбулася відкрита дискусія «Нові виклики для медійників та кінодокументалістів, які висвітлюють війну в Україні». Журналісти, військові та правозахисники говорили про те, як дрони змінили логіку роботи на війні, чому напис «Press» дедалі частіше перетворюється на мішень, як журналістам працювати в умовах постійної загрози атак та чому український досвід має стати основою для перегляду міжнародних стандартів безпеки медійників. Дискусію модерував ведучий Українського Радіо Роман Коляда.
Продюсерка з виробництва східного хабу Суспільного та Суспільне Харків Олександра Новосел розповіла, що для редакцій у прифронтових регіонах дронова загроза стала частиною щоденної роботи.
«Дрони — це те, з чим наша редакція живе. Ми вже навіть не плануємо виїзди в зону небезпеки, ми в ній живемо. Безпечних зон не залишилося, і тому для нас зараз моніторингова система фактично стала вже базою, — сказала Олександра Новосел. — Коли будь-яка ваша знімальна група їде на будь-який приліт, ми розуміємо, що це на 90% загроза повторного прильоту. Так, ми орієнтуємося на екстрені служби, так, у нас є протоколи безпеки, так, у нас є хтось з команди, хто обов’язково стежить за моніторинговими каналами, тому що люди, які працюють у полі, не можуть на цьому зосередитися».
Воєнний кореспондент, засновник медіа Frontliner Андрій Дубчак підтвердив, що порівняно з 2014 роком характер загроз у тилу кардинально змінився.
«Зараз ситуація абсолютно кардинальна. Артилерію ви чуєте тільки ту, яка працює по “нулях”. Далі все, що від “нулів”, — це FPV, “шахеди”, інші типи дронів. І навіть не саме перебування біля нулів, а доїзд і пересування зараз стають найбільш небезпечними», — сказав Андрій Дубчак.
Офіцер Головного управління комунікацій Збройних сил України Дмитро Лиховій зазначив, що кількість фронтових репортажів скорочується саме через зростання цих небезпек.
Офіцер Головного управління комунікацій Збройних сил України Дмитро Лиховій зазначив, що кількість фронтових репортажів скорочується саме через зростання цих небезпек.
«Зараз акредитації ЗСУ мають майже 6200 представників медіа. За весь час у Збройних силах ми видали 46 тисяч прескарт. Це величезні цифри, але, на жаль, ми бачимо, що кількість репортажів із лінії фронту, із зон бойових дій постійно скорочується, прямує фактично до незначної цифри. А репортажів із передової, з нуля, які можна було знімати від 2014-го до 2023-го, можливо, навіть до 2024 року, зараз немає взагалі», — сказав Дмитро Лиховій.
Чому міжнародні протоколи безпеки більше не працюють
Директорка Інституту масової інформації, членкиня наглядової ради Суспільного Оксана Романюк наголосила, що старі стандарти безпеки роботи медіа у ворожому середовищі більше не відповідають реальності війни.
«Потрібен абсолютно точно новий стандарт безпеки. На міжнародному рівні потрібно міняти застарілі підходи, тому що війна зараз ведеться дронами. Росія хоче, щоб не було документування, щоб не було свідків злочинів, які вона робить. Нам потрібно протидіяти цьому не на індивідуальному рівні, не просто забезпечити кожного журналіста детектором. Маємо системно цьому протидіяти», — наголосила Оксана Романюк.
Керівник департаменту досліджень ГО Truth Hounds Роман Коваль пояснив, що міжнародне гуманітарне право (МГП) можна й потрібно тлумачити з урахуванням реалій сучасної війни. Окремо він говорив про атаки росіян на готелі в прифронтових містах.
«Сам факт використання РЕБу цивільними не є порушенням МГП. МГП не забороняє цивільним вдаватися до самозахисту. Воно може бути прогресивно прочитане в тому вигляді, в якому існує. Питання в тому, щоб боротися, аргументувати і робити так, щоб можливе альтернативне прочитання МГП ставало все більш поширеним і адекватно відображало реалії сучасної війни», — сказав Роман Коваль. — Потрібно працювати з офіцерами з безпеки, з іноземними журналістами і пояснювати, що певні практики, які вважалися безпечними в інших контекстах, такими не є в Україні».
Як редакції та журналісти адаптуються до нових загроз
Розгалужена мережа регіональних редакцій, які щодня працюють у прифронтових областях, потребує окремих рішень щодо безпеки та страхування. Про це під час дискусії сказала Оксана Бровко, директорка Асоціації «Незалежні регіональні видавці України». Самих лише технічних рішень чи закупівлі обладнання недостатньо — потрібен системний супровід команд фахівцями з безпеки.
«Окремий пласт проблеми – це проблеми регіональних команд, регіональних медіа, редакції, які розташовані на лінії фронту, які там живуть щодня, не їздять у відрядження на кілька днів, — каже Оксана Бровко. — Недостатньо знайти фінансування, недостатньо законодавчо дозволити вживати антидронові обладнання, рушниці, сітки журналістам. Бо інколи це допомагає, інколи воно створює таке хибне відчуття контролю».
Лідія Таровита, програмна менеджерка фундації Daily Humanity, розповіла про тренінги для журналістів із симуляціями роботи в небезпечних умовах. За її словами, медійникам важливо не лише мати обладнання, а й регулярно відпрацьовувати поведінку в умовах дронових атак.
«Ми через такі симуляції їх тренуємо і потім, збираючи відгуки або потім, коли журналісти повертаються до нас вже на оновлення цих навичок, вони розповідають, що дійсно після тренінгів розуміння ситуації, відпрацьовані оці інстинкти, які ми натренували протягом триденних тренінгів, вони потім згадалися, коли була небезпечна ситуація під час роботи», — зазначає Лідія Таровита.
Зміни до законодавства для захисту медійників
Народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв нагадав, що нині діє Тимчасова слідча комісія Верховної Ради з питань розслідування злочинів росії проти журналістів та медіа.Читайте також: Уламок «Іскандера», що пролетів над журналісткою Суспільного, покажуть у Гаазі
«Ми заслуховували свідчення і наших журналістів, і іноземних колег, і розповіді родин, рідних і друзів тих, хто, на жаль, загинув. Ми знаємо, що росія веде системну війну проти медіа. Вона вбиває журналістів, якщо може це зробити, якщо ідентифікує їх на лінії бойового зіткнення. Вона тероризує журналістів і кидає їх у підвали, катівні і в свої концтабори на тимчасово окупованих територіях. Вони (росіяни — ред.) ведуть кампанії із залякування журналістів, які висвітлюють події як на тимчасово окупованих територіях, так і на лінії фронту. Це цілеспрямована війна проти вільного слова, проти вільних медіа», — сказав Микита Потураєв.
Він зазначив, що народні депутати вже працюють над змінами до законодавства щодо безпеки та самозахисту медійників у зоні бойових дій, зокрема над можливістю використання засобів захисту від дронових атак.
Нагадаємо, «Суспільне PRO» — індустрійна платформа від Суспільного Мовлення, що об’єднує професіоналів у сфері виробництва аудіовізуального контенту.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1920-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
Фотографувала Анастасія Мантач
Які платформи обирають українці — радіо, телебачення чи диджитал? Чи існують унікальні аудиторії для кожної з них? Як змінюються звички медіаспоживання та що відомо про аудиторію малих міст? Про це йшлося під час презентації кількісного дослідження медіаспоживання українців «МедіаТрек 2025», яке Суспільне Мовлення представило спільно з партнерами 2 квітня. Захід відбувся у Media Center Ukraine у межах професійних дискусій платформи Суспільне PRO*.
Дослідження здійснили компанії Kantar, Ipsos, MZ Hub у межах та завдяки проєкту «Підтримка редакційної й цифрової трансформації та розвитку корпоративної культури Суспільного Мовлення в Україні», що фінансується Шведським агентством з питань міжнародної співпраці та розвитку Sida. Партнерами виступили Evolution Media та 1+1 media.
Що це за дослідження і навіщо воно ринку
«МедіаТрек 2025» покликаний дати цілісне уявлення про те, як українці споживають медіа — не окремо за платформами, а як єдину систему. Це спроба сформувати спільну для ринку базу знань, яка допоможе зрозуміти місце різних платформ, брендів і каналів у щоденному медіаспоживанні.
Андрій Таранов, член правління Суспільного, відповідальний за маркетинг, дослідження та міжнародні відносини, пояснює, що дослідження стало відповіддю на стрімкі зміни в суспільстві та медіасередовищі під час повномасштабної війни:
Андрій Таранов
«Ми живемо в суспільстві, яке проходить через велику війну і водночас переживає драматично прискорену цифрову трансформацію. У цьому середовищі запитань стає більше, ніж відповідей — від базової демографії до розподілу уваги, часу і брендів у свідомості людей».
Однією з ключових ідей, за словами Андрія Таранова, стала побудова дослідження за принципом «конструктора» — коли різні елементи даних можна поєднувати у спільну систему:
«Ми спробували змоделювати підхід конструктора. Нам важливо, щоб у всієї індустрії була спільна точка зору на базове медіаменю українців — і щоб ця база допомагала працювати всім: і тим, хто продає рекламу, і тим, хто досліджує суспільство, і тим, хто програмує контент».
Партнери дослідження наголошують: саме кооперація між різними гравцями ринку та великий обсяг вибірки дозволили отримати комплексне бачення медіаспоживання.
«Дякую Суспільному за можливість уже другий рік долучатися до, на мою думку, дуже важливого процесу для українського медіаринку. Я вірю, що з часом нам вдасться створити масштабне дослідження, яке об’єднає всі медіа. І сподіваюся, що до нього долучаться представники всієї індустрії, насамперед фінансово, щоб надати найбільш прозору картину споживання медіаресурсів», — сказала Анна Купчишина, комерційна директорка радіостанції медіахолдингу Evolution Media.
«Цей проєкт — приклад того, що в кооперації та синергії ми отримуємо справді якісний результат. Вибірка у 4500 респондентів — це вагомий обсяг, і всі, хто працює з дослідженнями, це розуміють. Завдяки цьому ми отримали валідні дані і можливість аналізувати платформи та аудиторії у різних розрізах», — зазначила Віола Денис, керівниця відділу досліджень 1+1 media.
Як побудоване дослідження
«МедіаТрек 2025» охоплює кілька ключових вимірів медіаспоживання:
- медіаменю (індивідуальний набір платформ, на яких українці можуть споживати контент протягом тижня);
- диджитал-платформи;
- телебачення та OTT;
- радіо;
- сегментацію аудиторії за звичками споживання типів контенту.
Юлія Волох, директорка департаменту досліджень громадської думки Суспільного, підкреслює, що це найбільший масив даних про медіаспоживання, який наразі є в Україні.
Юлія Волох
«Важливо, що він охоплює наскрізне споживання всіх медіаплатформ — не окремо радіо, телебачення чи диджитал, а дає цілісний погляд на українського споживача. Ми досліджували аудиторію по всій Україні серед людей віком 18–70 років. Багато досліджень сьогодні обмежуються містами з населенням понад 50 тисяч — це стосується і телеметрії. Водночас у менших населених пунктах проживає близько половини населення країни, і важливо враховувати їх у загальній картині.
Навіть якщо їхні моделі споживання подібні до мешканців більших міст, ми маємо це знати й підтверджувати даними», — підкреслює Юлія Волох.
Також Юлія Волох звернула увагу на принципи формування вибірки в умовах повномасштабної війни:
«Після початку повномасштабної війни актуальних офіційних даних від Держстату немає. Тому для формування репрезентативних квот ми використовували оціночні дані — зокрема Інституту демографії НАН України та щорічні оцінки КМІС для Індустріального телевізійного комітету».
Основні результати: що показав «МедіаТрек 2025»
Месенджери — лідери ринку. Майже кожен українець щотижня заходить у телеграм чи інші месенджери. Це найшвидший канал отримання новин.
Соціальні мережі та відео. Фейсбук, інстаграм і тікток залишаються базою, проте їхня аудиторія більш розділена за віком. Водночас ютуб став головним «телевізором» країни, де глядачі все частіше готові платити за контент.
Трансформація ТБ. Традиційне телебачення не зникає, але змінює форму. Глядачі все частіше дивляться телевізійні проєкти не через ефір, а через OTT-платформи (як-от Київстар ТБ чи Megogo) та ютуб.
Стабільність радіо. Попри цифровізацію, радіо впевнено тримає свою нішу — його стабільно слухає більш як половина населення.
Нова сила — ШІ. Майже кожен другий українець уже щотижня використовує штучний інтелект, який стає новим серйозним конкурентом за увагу користувача.
Що це означає для комунікації? Аудиторія зараз надзвичайно фрагментована: у середньому одна людина використовує 7 різних платформ на тиждень.
Головний висновок: Одного каналу зв’язку вже не достатньо. Щоб бути почутим, бренд чи медіа мають бути всюди одночасно — від телеграм-каналів до екранів смарт-ТБ.
Із презентацією результатів дослідження «МедіаТрек 2025» можна ознайомитися за посиланням.
Що далі: перспективи дослідження
Андрій Коваль, керівник дирекції досліджень Суспільного, зазначив, що дослідження планують зробити регулярним, аби відстежувати зміни медіаспоживання в динаміці:
Андрій Коваль та Віола Денис
«Це дослідження вже дало відповіді на багато запитань, але водночас породило нові. У науці це ознака ефективної роботи. Ми прагнемо проводити такі дослідження регулярно, щоб бачити повну картину змін і своєчасно реагувати на трансформації ринку».
За його словами, команда вже готується до наступної хвилі дослідження:
«Ми плануємо до травня цього року визначитися з партнерами, щоб окреслити обсяг ресурсів, завдання та цілі. Це дозволить у вересні розпочати польовий етап і вже в листопаді, перед тим як всі планують наступний рік, мати базу для прийняття рішень».
Якщо ви зацікавлені у співпраці або хочете дізнатися більше про дослідження Суспільного, звертайтеся до дирекції досліджень: [email protected]
*Суспільне PRO — індустрійна платформа Суспільного Мовлення, що налагоджує ефективну взаємодію між професіоналами різних галузей, об’єднує навколо спільних цінностей та є майданчиком для змістовного діалогу.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео й аудіо Суспільного від 1920-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
Фотографувала Анастасія Мантач
Про регламентовану роботу з колективного управління авторськими та суміжними правами, законодавчі зміни й гідну оплату йшлося у професійній дискусії, організованій Суспільним та ГО «Українська агенція з авторських та суміжних прав» (ГО «УААСП»). Розмова об’єднала медійників, виробників аудіовізуального контенту й експертів у сфері авторського та суміжних прав. Зустріч відбулася 10 березня у Media Center Ukraine у межах платформи Суспільне PRO*.
Модерувала захід Тетяна Трощинська, директорка департаменту стратегічного аналізу та розвитку соціально впливового контенту на Суспільному.
У дискусії взяли участь:
- Дмитро Дорошенко, начальник відділу розвитку креативних секторів економіки Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій;
- Олександр Санченко, народний депутат, голова підкомітету з питань музичної індустрії парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики;
- Ірина Бурвікова, заступниця директора юридичного департаменту Суспільного;
- Григорій Тичина, генеральний продюсер дирекції телебачення Суспільного Мовлення;
- Іванна Хіцінська, продюсерка WAYA Production / Babylon’13.
Легальне використання прав і гідна оплата — Суспільне та ГО «УААСП» створюють основу
На початку заходу голова правління Суспільного Микола Чернотицький подякував команді мовника, ГО «УААСП» та народному депутату Олександру Санченку за спільні зусилля щодо укладення Меморандуму про співпрацю, який став важливим кроком до прозорої оплати праці авторів і виконавців музики.
Микола Чернотицький
«Ми починаємо використовувати доступ до музичних творів з каталогу ГО “УААСП”, а вони, своєю чергою, забезпечують відповідний розподіл винагороди між виконавцями, авторами, композиторами та іншими відповідно до правил, які в них є. Це лише перші кроки, але я радий, що ми розпочали цей шлях до формування культури поваги до авторського права», — зазначив Микола Чернотицький.
Читайте також: Дивіться прем’єру документального фільму «Королеви радості» на Суспільному
Керівниця юридичного відділу ГО «УААСП» Катерина Власенко наголосила, що початок співпраці Суспільного з УААСП — це впевнений крок до того, що не тільки суспільний мовник, а й інші медіа будуть укладати з УААСП меморандуми.
Катерина Власенко
«Ми прагнемо, щоб усе було прозоро. У 2026 році УААСП запустила цифровізацію та відкрила Кабінет Автора. Завдяки цьому автор може бачити всю звітність: звідки надійшли кошти, хто користувач, яким способом були використані відповідні музичні твори, а також прогнозувати, хто більше використовує музичний твір — радіо, телебачення чи продакшени.
Це плюс для користувача, оскільки відповідна звітність допомагає розумінню того, що УААСП діє прозоро», — сказала Катерина Власенко.
Учасники дискусії (зліва направо): Тетяна Трощинська, Дмитро Дорошенко, Олександр Санченко, Іванна Хіцінська, Григорій Тичина, Ірина Бурвікова)
Законодавчі зміни та розвиток сфери
Дмитро Дорошенко, начальник відділу розвитку креативних секторів економіки Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій, наголосив, що повноцінна система захисту авторського права є ключовою для інтеграції України до ЄС:
«Важливо, щоб в Україні працювали інституції, які захищають авторів, і щоб система колективного управління була повністю вибудувана — інакше на мапі ЄС ми не з’явимося. Саме тому необхідно зробити так, щоб закон не просто існував, а ще й виконувався на ринку, це колективна відповідальність і всіх користувачів контенту, і організацій колективного управління».
Олександр Санченко, народний депутат, голова підкомітету з питань музичної індустрії парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, відзначив, що спільні зусилля Суспільного та ГО «УААСП» відкривають нову сторінку для роботи з телеканалами та радіостанціями. Він закликав експертів і представників індустрії долучатися до формування системи, що відповідає європейським стандартам та потребам українських авторів.
«Мені здається, що зараз з’явилося вже більше людей, які розуміють, як це працює, і готові брати лідерство для розвитку сфери. Суспільне багато в чому вже є бенчмарком і це, мені здається, ще плюс один такий бенчмарк, якому буде простіше слідувати і розвивати», — підкреслив Олександр Санченко.
Він також зазначив, що Україна продовжує адаптувати законодавство до стандартів ЄС: «Ми очікуємо, що цього року профільні інституції мають напрацювати оновлення до Закону про авторське право і суміжні права і Закону про колективне управління майновими авторськими та суміжними правами».
Практичні механізми управління правами
Ірина Бурвікова, заступниця директора юридичного департаменту Суспільного, розповіла про практичні механізми роботи з авторськими правами:
«У нашій діяльності ми дотримуємося законодавства та внутрішніх документів Суспільного. Ми укладаємо ліцензійні угоди, як платні, так і безоплатні, і починаємо співпрацю з організаціями колективного управління. Якби розширене колективне управління об’єктами авторського права у сфері публічного сповіщення здійснювалось однією акредитованою організацією, було б значно простіше організувати роботу, зокрема для медіа».
Григорій Тичина, генеральний продюсер дирекції телебачення Суспільного, наголосив, що одним із ключових викликів для мовника є налагодження коректного обліку всього музичного контенту, який використовується на телебаченні, радіо та диджитал-платформах:
«Якщо врахувати, що тільки один телеканал або радіоканал, який мовить 24 години на добу, — це понад вісім тисяч годин на рік, і помножити їх на кількість каналів, це виходять десятки тисяч годин, які мають бути проаналізовані, обліковані і правильно підраховано кількість публічних сповіщень усіх музичних творів, які були в ефірі, ідентифіковані автори й виконавці. Спільно з УААСП будемо крок з кроком запроваджувати цю культуру», — зазначив Григорій Тичина.
Читайте також: Суспільне відкрите до співпраці: у Києві відбулася зустріч із представниками й представницями нацспільнот
За словами учасників розмови, цивілізована співпраця у питаннях авторських прав та гідної винагороди за використання контенту залишається сьогодні важливим викликом. У міжнародних копродукціях українським виконавцям часто доводиться відстоювати право на гідну оплату праці.
«Коли ти приходиш на перемовини з копродюсерами і постає питання бюджету та оплати музики, українських виконавців часто сприймають як меншовартісних. Тобто, якщо платити високу суму зарубіжним виконавцям, це сприймається окей. Коли таку ж суму ми закладаємо у бюджет на оплату українського виконавця, до нас починаються питання», — розповіла Іванна Хіцінська, продюсерка WAYA Production / Babylon’13
Нагадаємо, Громадська організація «Українська агенція з авторських та суміжних прав» — це організація колективного управління правами авторів музичних, літературних, драматичних та інших творів мистецтва і науки. ГО «УААСП» управляє майновими правами українських авторів, а також представляє на території України інтереси закордонних правовласників на підставі договорів про взаємне представництво з іноземними авторсько-правовими організаціями.
* Суспільне PRO — індустрійна платформа Суспільного Мовлення, що налагоджує ефективну взаємодію між професіоналами різних галузей, об’єднує навколо спільних цінностей та є майданчиком для змістовного діалогу.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео й аудіо Суспільного від 1920-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
Фотографувала Анастасія Мантач